Старіння – неминучий процес кожного живого організму, що супроводжується зміною внутрішніх органів і погіршенням їх функцій. З боку зорового аналізатора найбільш поширене захворювання, яке розвивається після 40 років, – катаракта ока. Саме ця патологія становить третю частину всіх порушень зору.

Що це таке?

Катаракта – це втрата прозорості кришталика, його помутніння. Кришталик сам по собі прозорий і виконує роль лінзи, через яку переломлюється світло, фокусується побачена картинка на сітківці. При даній патології помутніла структура очі не може належним чином пропускати світло, внаслідок чого зір погіршується аж до його повної втрати. Захворювання має прогресивний характер, може розвинутися на одному або обох очах.

Катаракта: які причини виникнення?

Як правило, катаракта у літніх людей є наслідком вікового руйнування білків, які складають кришталик, і з’являється у кожної людини. Але існують фактори, на тлі яких розвиток патології прискорюється:

  • Розлади ендокринного характеру, особливо цукровий діабет;
  • Хронічна гіпертонія, при якій нерідко уражаються судини очного яблука;
  • Розлади ендокринного характеру, особливо цукровий діабет;
  • Тривалий прийом деяких кортикостероїдів (гормональних препаратів);
  • Вплив ультрафіолетового або радіоактивного випромінювання;
  • Генетична схильність, наявність даного діагнозу у близьких родичів;
  • Високий ступінь короткозорості або глаукома;
  • Раніше перенесені очні інфекції;
  • Травми органів зору або голови (найчастіше потиличних відділів);
  • Залежність від нікотину або спиртних напоїв.

Також патологія може з’явитися у дітей до одного року життя через порушення внутрішньоутробного розвитку.

Лікування катаракти
Діагностика зору
Невідкладна допомога

Катаракта: симптоми та зовнішні прояви

Патологія часто починається з периферії (країв) кришталика, поступово прогресуючи до центру і на перших етапах вона протікає безсимптомно. Весь процес розвитку може зайняти від 5 до 15 років. Людина спостерігає у себе такі симптоми:

  • Знижується гострота, з’являється нечіткість зору – у пацієнта виникає відчуття затуманення, бачення крізь плівку або запотівше скло. Виникає це оскільки сітківка пропускає все менше світла;
  • Прогресивне погіршення зору – особливо в сутінках і нічний час;
  • Світлочутливість – при яскравому освітленні, навіть від штучних джерел, які раніше не приносили дискомфорту, втрачається фокус зору. Навколо яскравих променів світла з’являються сліпучі кола;
  • У людей з нормальним зором – стан починає розвиватися в середньому після 40-44 років;
  • Спотворене сприйняття кольорів – контрастність, а також яскравість зображення знижується, відтінки блякнуть. На перших порах картинка бачиться в жовтуватих або коричневих відтінках, а пізніше стає важко бачити синій і фіолетовий кольори;
  • Труднощі з підбором оптики – через стрімке погіршення зорової функції пацієнтові доводиться часто міняти оптику;
  • Тимчасове повернення зору – рідкісний симптом, коли виникає відчуття “другого” зору, після чого воно знову знижується. Кришталик на деякий час діє як збільшувальне скло, під дією структурних деформацій, у зв’язку з чим виникає даний симптом;
  • Побіління зіниці – виникає при повному помутнінні, супроводжується сліпотою.

Перші ознаки катаракти пацієнти найчастіше ігнорують, що загрожує посиленням ситуації.

Класифікація

Розділяють катаракту на види залежно від: причини появи, локалізації помутніння, ступеня зрілості. Кожен вид має свої особливості клінічних проявів.

Якщо з’явилася глаукома, терапію потрібно починати негайно. Адже таке захворювання може призводити до втрати зору. Лікуванням даної патології займаються фахівці у сфері офтальмології.

Залежно від причин виникнення

По чинниках розвитку розрізняють:

  • Старечу катаракту (вікову) – 90% всіх випадків, починає свій розвиток після 40-45 років як наслідок природного старіння тканин і клітин організму;
  • Вроджену – складає більшу половину дефектів зорового аналізатора вродженого характеру. Обумовлена ​​генетичним фактором мутації структури білків, які забезпечують прозорість тіла кришталика. Виникає це якщо жінка хворіє на цукровий діабет, переносить інфекцію під час першого триместру вагітності або приймає деякі медикаменти, що проходять через плаценту;
  • Травматичну – розвивається після перенесених тупих або проникаючих травм в області очного яблука;
  • Променеву – пошкодження кришталика енергією інфрачервоних, ультрафіолетових, рентгенівських або радіаційних променів. Зазвичай з’являється на тлі небезпечних умов роботи.

Залежно від локалізації

Патологія може мати свою локалізацію в кришталику:

  • Заднекапсулярной локалізація – помутніння відбувається під задньою капсулою;
  • Ядерна – помутніння кришталикових ядра;
  • Кортикальна – прозорість втрачається по краях структури;
  • Повна – повне помутніння.

Залежно від ступеня зрілості

Виділяють чотири стадії розвитку захворювання:

  1. Початкову – всередині кришталика накопичується рідина, з’являється перша область помутніння країв кришталика;
  2. Незрілу – процес прогресує, на цій стадії значно погіршується зір;
  3. Зрілу – вся зона кори помутніла, гострота зору падає до рівня світловідчуття;
  4. Перестиглі – кришталикові волокна розпадаються, коркова структура розріджується, набуває однорідний білий окрас.

Катаракта: методи лікування захворювання в клініці

Фахівці клініки GlazGo проводять діагностику і терапевтичне лікування катаракти, з використанням медикаментів і фізіотерапії, спрямованих на поліпшення обміну в кришталику і тканинах очного яблука. Завдяки такому лікуванню можна зупинити прогрес захворювання на початкових етапах його розвитку. Запущені випадки, коли помутніла зона не дозволяє пацієнтові нормально бачити, можливо лікувати хірургічним методами в партнерській клініці в Києві.

Що буде, якщо не лікувати катаракту?

Важливо розуміти, що сьогодні не існує медикаментозного способу, який би повністю звернув розвиток хвороби, адже якщо її не лікувати можлива повна втрата зору. Саме тому при перших ознаках потрібно негайно звернутися до фахівців і ні в якому разі не займатися самолікуванням. Також важливо проходити регулярні профілактичні огляди, щоб виявити патологію при відсутності клінічних проявів.