Відшарування сітківки: симптоми, причини, діагностика та лікування

Відшарування сітківки — це невідкладний офтальмологічний стан, при якому внутрішня світлочутлива оболонка ока відділяється від тканин, що її живлять. Через це фоторецептори перестають отримувати достатньо кисню та поживних речовин, а зір може швидко погіршуватися.

Сітківка відповідає за сприйняття світла, кольору, форми предметів і передачу зорової інформації до головного мозку. Якщо вона відшаровується, ділянка сітківки перестає нормально працювати. Чим довше триває відшарування, тим вищий ризик незворотного пошкодження клітин і стійкого зниження зору.

Відшарування сітківки потребує швидкого звернення до офтальмолога. Особливо небезпечними є раптові спалахи світла, різке збільшення кількості “мушок”, темна “завіса” або випадіння частини поля зору.

Симптоми відшарування сітківки

Відшарування сітківки часто розвивається без болю. Саме тому пацієнти іноді відкладають звернення до лікаря, сподіваючись, що симптоми минуть самостійно. Але при такому стані час має велике значення.

Можливі симптоми відшарування сітківки:

• раптові спалахи світла перед оком;
• поява великої кількості “мушок”, крапок або плаваючих помутнінь;
• темна “завіса”, тінь або шторка в полі зору;
• звуження або випадіння частини поля зору;
• спотворення зображення;
• різке або поступове зниження гостроти зору;
• погіршення центрального зору, якщо процес зачіпає макулу.

Іноді перед відшаруванням виникає розрив сітківки або заднє відшарування склоподібного тіла. У такій ситуації людина може бачити блискавки, плаваючі чорні точки або нитки. Якщо ці симптоми з’явилися раптово, потрібен терміновий огляд очного дна.

Чому виникає відшарування сітківки?

Відшарування сітківки може виникати з різних причин. Найчастіше воно пов’язане з розривом сітківки, через який рідина потрапляє під неї та відділяє її від судинної оболонки. Такий тип називають регматогенним.

Основні види відшарування сітківки:

• Регматогенне відшарування — виникає через розрив або отвір у сітківці. Через цей дефект рідина зі склоподібного тіла проникає під сітківку та відшаровує її.
• Тракційне відшарування — розвивається, коли рубцеві тканини або патологічні мембрани тягнуть сітківку від її нормального положення. Часто пов’язане з діабетичною ретинопатією.
• Ексудативне відшарування — виникає без розриву, коли під сітківкою накопичується рідина через запалення, судинні порушення, пухлини або інші захворювання.

Розрив сітківки сам по собі ще не завжди означає відшарування, але він може бути його початком. Якщо розрив виявити вчасно, іноді можна провести профілактичне лазерне лікування та зменшити ризик подальшого відшарування.

Фактори ризику

Імовірність відшарування сітківки підвищується при станах, які послаблюють сітківку, змінюють склоподібне тіло або створюють тракцію. Частина факторів пов’язана з віком, частина — з офтальмологічними захворюваннями або перенесеними втручаннями.

До факторів ризику належать:

• висока або прогресуюча короткозорість;
• периферичні дистрофії сітківки;
• розриви сітківки в анамнезі;
• відшарування сітківки на другому оці;
• травми ока або голови;
• операції на очах, зокрема видалення катаракти;
• діабетична ретинопатія;
• запальні захворювання всередині ока;
• пухлини ока або судинної оболонки;
• спадкова схильність до змін сітківки.

Пацієнтам із високою міопією, діабетичною ретинопатією, травмами або вже виявленими периферичними дистрофіями важливо регулярно проходити огляд очного дна з розширенням зіниці.

Діагностика відшарування сітківки

Діагностика починається з перевірки скарг, гостроти зору та огляду очного дна. Основне завдання лікаря — визначити, чи є розрив сітківки, де саме розташоване відшарування, чи залучена макула та який метод лікування буде доцільним.

Базові методи діагностики можуть включати:

• візометрію — перевірку гостроти зору;
• офтальмоскопію — огляд сітківки, судин, диска зорового нерва та периферії очного дна;
• біомікроофтальмоскопію з лінзою — детальний огляд сітківки під збільшенням;
• тонометрію — вимірювання внутрішньоочного тиску;
• огляд із розширенням зіниці — потрібен для оцінки периферичних ділянок сітківки.

За потреби застосовують додаткові методи:

• УЗД ока — особливо важливе, якщо сітківку погано видно через крововилив, катаракту, помутніння рогівки або склоподібного тіла;
• ОКТ сітківки — допомагає оцінити макулярну зону та пошарову структуру сітківки;
• периметрію — дозволяє оцінити дефекти поля зору;
• фото очного дна — використовується для фіксації змін і спостереження в динаміці;
• електрофізіологічні дослідження — можуть застосовуватися в окремих складних випадках для оцінки функції сітківки.

При підозрі на відшарування не варто чекати планового огляду. Якщо сітківка залишається відшарованою довго, навіть технічно успішна операція не завжди може повністю повернути попередню якість зору.

Лікування відшарування сітківки

Лікування відшарування сітківки зазвичай хірургічне. Мета втручання — повернути сітківку на місце, закрити або заблокувати розриви та створити умови для її повторного прикріплення.

Вибір методу залежить від виду відшарування, кількості та розташування розривів, стану склоподібного тіла, наявності крововиливу, залучення макули та інших індивідуальних факторів.

Лазерна коагуляція та кріотерапія

Лазерну коагуляцію або кріотерапію часто застосовують при розривах сітківки, коли відшарування ще не розвинулося або є локальним. Мета — створити навколо небезпечної ділянки міцні рубцеві зрощення, які знижують ризик поширення рідини під сітківку.

Якщо сітківка вже значно відшарувалася, одного лазера зазвичай недостатньо. У такій ситуації потрібне хірургічне лікування.

Пневматична ретинопексія

Пневматична ретинопексія передбачає введення газової бульбашки в порожнину ока. Газ притискає сітківку до потрібного положення, а розрив додатково обробляють лазером або кріотерапією.

Метод підходить не всім пацієнтам. Він може розглядатися при певному розташуванні розривів і відносно обмеженому відшаруванні. Після процедури дуже важливо дотримуватися положення голови, яке рекомендує лікар.

Екстрасклеральне пломбування

Екстрасклеральне пломбування, або склеральне пломбування, полягає в тому, що зовні на стінку ока встановлюють спеціальний елемент. Він змінює форму склери так, щоб стінка ока наблизилася до відшарованої сітківки та зменшила натяг у зоні розриву.

Цей метод може застосовуватися при певних типах регматогенного відшарування. Іноді його поєднують із лазерною коагуляцією, кріотерапією або іншими методами.

Вітректомія

Вітректомія — це операція, під час якої видаляють змінене склоподібне тіло, усувають тракції, розправляють сітківку та блокують розриви. Порожнину ока можуть заповнювати газом, повітрям, силіконовою олією або іншими спеціальними середовищами залежно від клінічної ситуації.

Вітректомію часто застосовують при складних відшаруваннях, крововиливах, тракційних змінах, діабетичній ретинопатії або повторному відшаруванні. Після операції пацієнту можуть надати індивідуальні рекомендації щодо положення голови, обмежень і контрольних оглядів.

Чи застосовують ін’єкції при відшаруванні сітківки?

Ін’єкційна анти-VEGF терапія не є стандартним способом лікування звичайного регматогенного відшарування сітківки. Вона може застосовуватися при окремих супутніх станах, наприклад при діабетичній ретинопатії, неоваскуляризації або інших судинних ускладненнях. Остаточне рішення залежить від причини відшарування та стану сітківки.

Тому важливо розрізняти лікування самого відшарування та лікування захворювання, яке його спричинило або ускладнило.

Відновлення після лікування

Відновлення після операції залежить від методу лікування, обсягу відшарування, стану макули та того, скільки часу сітківка залишалася відшарованою. У частини пацієнтів зір покращується поступово протягом тижнів або місяців.

Після операції лікар може рекомендувати:

• використовувати призначені краплі за схемою;
• уникати важких фізичних навантажень;
• не підіймати важке до дозволу лікаря;
• не відвідувати сауну, басейн або лазню в ранній період відновлення;
• дотримуватися рекомендованого положення голови, якщо в око введено газ;
• не літати літаком і не підніматися на велику висоту, якщо всередині ока є газова бульбашка;
• відвідувати контрольні огляди;
• негайно звертатися до лікаря при нових спалахах, мушках, болю або погіршенні зору.

Якщо під час операції використано газ, зір певний час може бути значно розмитим. Це очікувано, але тривалість такого стану залежить від типу газу та індивідуального перебігу відновлення. Літати літаком до повного розсмоктування газу не можна.

Прогноз при відшаруванні сітківки

Прогноз залежить від виду відшарування, швидкості звернення, стану макули, наявності ускладнень і супутніх захворювань. Якщо макула ще не відшарувалася, шанси зберегти кращу гостроту зору вищі. Якщо центральна зона була відшарована тривалий час, повне відновлення зору може бути неможливим.

Навіть після успішного прикріплення сітківки може залишатися зниження гостроти зору, викривлення зображення або потреба в додатковому спостереженні. У частини пацієнтів можливе повторне відшарування, тому контроль після лікування має велике значення.

Профілактика та спостереження

Не всі випадки відшарування сітківки можна попередити. Але регулярні огляди допомагають вчасно виявити периферичні дистрофії, розриви та інші зміни, які підвищують ризик ускладнень.

Профілактичний контроль особливо важливий, якщо є:

• висока короткозорість;
• травма ока в анамнезі;
• периферичні дистрофії сітківки;
• відшарування сітківки на другому оці;
• діабетична ретинопатія;
• планування офтальмологічної операції;
• раптові спалахи, мушки або тінь у полі зору.

Відшарування сітківки не варто сприймати як стан, який може “почекати”. Раптові зміни зору, спалахи, чорні точки або “завіса” перед оком потребують термінового офтальмологічного огляду. Своєчасна діагностика та правильно обрана тактика лікування допомагають зменшити ризик незворотної втрати зору.