Дакріоцистит: причини, симптоми, діагностика та лікування

Дакріоцистит — це запалення слізного мішка, яке найчастіше виникає через порушення прохідності носослізного каналу. У нормі сльоза омиває поверхню ока, потрапляє в слізні точки, проходить через слізні канальці до слізного мішка, а звідти відтікає в порожнину носа. Якщо цей шлях звужений або перекритий, сльоза застоюється, а в слізному мішку можуть розмножуватися бактерії.

Захворювання може виникати у дорослих і дітей. Окремо виділяють дакріоцистит новонароджених, який зазвичай пов’язаний із вродженою непрохідністю носослізного каналу. У дорослих запалення частіше формується на тлі хронічних захворювань носа, травм, інфекцій або вікових змін слізних шляхів.

Дакріоцистит не варто плутати зі звичайним кон’юнктивітом. При запаленні слізного мішка часто є припухлість і болючість біля внутрішнього кута ока, сльозотеча, гнійні виділення та дискомфорт. Без лікування інфекція може поширюватися на навколишні тканини.

Що таке дакріоцистит і чому він виникає?

Основна причина дакріоциститу — застій сльози в слізному мішку. Коли носослізний канал не пропускає рідину нормально, сльоза не відтікає в ніс, накопичується та створює умови для запалення. На цьому фоні може приєднуватися бактеріальна інфекція.

Дакріоцистит — це запальний процес у слізному мішку, який найчастіше розвивається через звуження або непрохідність носослізного каналу.

Порушення відтоку може бути вродженим або набутим. Вроджена форма частіше трапляється у немовлят, а набута — у дорослих після інфекцій, травм, хронічного запалення в носі або змін у ділянці слізних шляхів.

Дакріоцистит у новонароджених

У новонароджених дакріоцистит найчастіше пов’язаний із тим, що носослізний канал після народження ще не відкрився повністю. У нормі тонка мембрана в ділянці виходу каналу має розірватися, але іноді вона зберігається і блокує відтік сльози.

Можливі причини дакріоциститу у немовлят:

• вроджена непрохідність носослізного каналу;
• збереження ембріональної мембрани в нижньому відділі каналу;
• звуження або анатомічні особливості слізних шляхів;
• застій сльози та приєднання бактеріальної інфекції.

У дитини може постійно сльозитися одне око, з’являтися слизові або гнійні виділення, кірочки на віях і припухлість біля внутрішнього кута ока. Якщо є виражений набряк, почервоніння, температура або погіршення загального стану, потрібен терміновий огляд лікаря.

Причини дакріоциститу у дорослих

У дорослих непрохідність слізних шляхів може розвиватися поступово. Часто цьому сприяють хронічні запальні процеси в носі або навколоносових пазухах, травми, анатомічні зміни або перенесені інфекції.

До можливих причин належать:

• хронічний риніт;
• синусит;
• перенесені інфекції верхніх дихальних шляхів;
• травми носа, обличчя або ділянки очниці;
• переломи кісток носа;
• рубцеві зміни після травм або операцій;
• запальні захворювання повік і кон’юнктиви;
• анатомічне звуження носослізного каналу;
• цукровий діабет або інші стани, які підвищують ризик інфекцій.

Ризик запалення також може зростати при ослабленні імунного захисту, хронічних захворюваннях носа та частих загостреннях інфекційних процесів.

Симптоми дакріоциститу

Прояви залежать від форми захворювання. Дакріоцистит може бути гострим або хронічним. Хронічна форма часто має менш виражені симптоми, але може тривати довго та періодично загострюватися.

При хронічному дакріоциститі можуть виникати:

• постійна або періодична сльозотеча;
• відчуття вологи біля внутрішнього кута ока;
• слизові або гнійні виділення;
• склеювання вій після сну;
• припухлість у ділянці слізного мішка;
• виділення гною зі слізних точок при натисканні на ділянку слізного мішка;
• подразнення кон’юнктиви через постійні виділення.

Гострий дакріоцистит зазвичай проявляється яскравіше. У ділянці внутрішнього кута ока з’являється болюча припухлість, шкіра червоніє, повіки можуть набрякати, а очна щілина звужуватися. Іноді підвищується температура, виникає слабкість, озноб або головний біль.

Якщо формується абсцес, припухлість може ставати напруженою та дуже болючою. Іноді гнійник розкривається самостійно з утворенням нориці, через яку періодично виділяється гній. Такий перебіг потребує медичного контролю, оскільки інфекція може поширюватися на тканини навколо ока.

Симптоми дакріоциститу у новонароджених

У немовлят симптоми часто помітні вже в перші тижні або місяці життя, коли сльозопродукція стає активнішою. Зазвичай уражене одне око, але проблема може бути двобічною.

Типові ознаки у новонароджених:

• постійна сльозотеча з одного або обох очей;
• слизові чи гнійні виділення;
• кірочки на віях після сну;
• припухлість біля внутрішнього кута ока;
• почервоніння шкіри в ділянці слізного мішка;
• виділення гною при легкому натисканні на ділянку слізного мішка.

Якщо око лише сльозиться без почервоніння, болю, вираженого набряку та температури, це може бути проявом непрохідності носослізного каналу без гострого запалення. Але точну причину має визначити дитячий офтальмолог.

Коли потрібно звернутися до лікаря?

Огляд офтальмолога потрібен при постійній сльозотечі, гнійних виділеннях або припухлості біля внутрішнього кута ока. Особливо важливо не відкладати консультацію, якщо симптоми наростають швидко.

Терміново звернутися до лікаря потрібно, якщо є:

• болюча припухлість біля внутрішнього кута ока;
• виражене почервоніння шкіри в цій ділянці;
• набряк повік;
• підвищення температури;
• гнійні виділення з ока;
• сильний біль;
• погіршення загального стану;
• ознаки запалення у новонародженої дитини.

Гострий дакріоцистит не варто лікувати самостійно теплими компресами або краплями без огляду. Якщо формується абсцес або інфекція поширюється, може знадобитися системне лікування.

Діагностика дакріоциститу

Діагностика починається з огляду та оцінки скарг. Лікар звертає увагу на сльозотечу, виділення, припухлість у зоні слізного мішка, стан повік, кон’юнктиви та шкіри навколо ока. При натисканні на ділянку слізного мішка можуть з’являтися слизові або гнійні виділення зі слізних точок.

Для уточнення діагнозу можуть застосовуватися:

• огляд слізних точок і повік — допомагає оцінити стан зовнішньої частини слізних шляхів;
• пальпація ділянки слізного мішка — дозволяє визначити болючість, набряк і виділення;
• проба з барвником — допомагає оцінити, чи проходить сльоза через носослізний канал;
• промивання слізних шляхів — показує, чи є перешкода для відтоку рідини;
• зондування слізних шляхів — може застосовуватися для уточнення рівня непрохідності або лікування в окремих випадках;
• бактеріологічне дослідження виділень — допомагає визначити збудника та чутливість до препаратів;
• огляд ЛОР-лікаря — потрібен при підозрі на захворювання носа або пазух;
• додаткові методи візуалізації — застосовуються у складних або рецидивних випадках.

У дітей обсяг діагностики визначають індивідуально. Часто достатньо огляду та оцінки симптомів, але при повторних запаленнях або підозрі на складну анатомічну перешкоду можуть знадобитися додаткові методи.

Лікування дакріоциститу у новонароджених

Тактика лікування залежить від віку дитини, вираженості симптомів і наявності гострої інфекції. При неускладненій непрохідності носослізного каналу лікар може рекомендувати масаж слізного мішка. Його потрібно виконувати правильно, тому техніку має показати офтальмолог.

Лікування може включати:

• масаж ділянки слізного мішка за призначенням лікаря;
• очищення повік і вій від виділень стерильними матеріалами;
• антибактеріальні краплі при ознаках бактеріального запалення;
• промивання слізних шляхів за показаннями;
• зондування носослізного каналу, якщо прохідність не відновлюється або є повторні запалення.

У частини дітей прохідність каналу відновлюється поступово. Якщо симптоми зберігаються або часто повторюються, офтальмолог може рекомендувати зондування. Оптимальні строки та доцільність процедури визначаються індивідуально.

Лікування дакріоциститу у дорослих

При гострому дакріоциститі лікування спрямоване на контроль інфекції та запалення. Лікар може призначити антибактеріальну терапію, протизапальні засоби, обробку виділень і контроль стану слізного мішка. Якщо утворюється абсцес, може знадобитися його розкриття в медичних умовах.

Коли гострий процес стихає, потрібно вирішити основну проблему — порушення відтоку сльози. Якщо непрохідність каналу зберігається, запалення може повторюватися.

При хронічному дакріоциститі основним методом лікування часто є хірургічне відновлення відтоку сльози. Найпоширеніший варіант — дакріоцисториностомія. Під час такої операції формують новий шлях відтоку сльози зі слізного мішка в порожнину носа.

У сучасній практиці можуть застосовуватися зовнішні, ендоскопічні або лазерні методики залежно від анатомії слізних шляхів, стану носової порожнини, причини непрохідності та можливостей клініки.

Можливі ускладнення

Без лікування дакріоцистит може переходити в хронічну форму або ускладнюватися поширенням інфекції. Особливо небезпечним є гостре гнійне запалення з абсцесом.

Можливі ускладнення:

• абсцес слізного мішка;
• утворення нориці з періодичним виділенням гною;
• поширення інфекції на повіки та тканини навколо ока;
• флегмона орбіти;
• запалення кон’юнктиви або рогівки через постійні виділення;
• рецидиви запалення при збереженні непрохідності каналу.

Ризик ускладнень вищий при самолікуванні, спробах видавлювати вміст слізного мішка або відкладанні звернення до лікаря при гострих симптомах.

Профілактика та спостереження

Не всі випадки дакріоциститу можна попередити, особливо якщо йдеться про вроджену непрохідність у дітей. Але можна зменшити ризик повторного запалення та вчасно виявити проблему.

Для профілактики важливо:

• лікувати хронічний риніт, синусит та інші захворювання носа;
• не ігнорувати постійну сльозотечу;
• дотримуватися гігієни очей і повік;
• не використовувати чужі рушники та косметику;
• своєчасно звертатися до лікаря при гнійних виділеннях;
• контролювати цукровий діабет та інші хронічні захворювання;
• проходити огляд при повторних запаленнях у ділянці внутрішнього кута ока.

Дакріоцистит потребує правильної діагностики, оскільки сльозотеча та виділення можуть виникати і при інших захворюваннях очей. Своєчасне лікування допомагає усунути запалення, зменшити ризик ускладнень і відновити нормальний відтік сльози, якщо це можливо.