Далекозорість: симптоми, причини та корекція

Далекозорість, або гіперметропія, — це порушення рефракції, при якому світлові промені фокусуються не точно на сітківці, а умовно за нею. Через це зображення поблизу може бути нечітким, а очам доводиться сильніше напружуватися для фокусування.

Далекозорість може траплятися у дітей, дорослих і людей старшого віку. У частини дітей невелика гіперметропія є віковою особливістю розвитку ока. У дорослих вона може бути пов’язана з анатомічними особливостями очного яблука або недостатньою заломлювальною силою оптичної системи ока.

Важливо не плутати далекозорість із пресбіопією. Пресбіопія — це вікове зниження здатності фокусуватися зблизька, яке зазвичай проявляється після 40 років. Далекозорість може бути присутньою з дитинства або молодого віку.

Далекозорість: що це таке?

У нормі світло проходить через рогівку та кришталик і фокусується на сітківці. Саме там формується чітке зображення, яке потім передається до головного мозку. При далекозорості фокус зміщується за сітківку, тому зображення поблизу стає розмитим.

При легкому ступені гіперметропії людина може довго не помічати проблеми, оскільки око компенсує порушення за рахунок акомодації. Але постійне напруження акомодаційного апарату може викликати втому очей, головний біль і дискомфорт під час читання або роботи за комп’ютером.

За ступенем вираженості далекозорість умовно поділяють на:

• слабку — до +2,0 діоптрій;
• середню — від +2,0 до +5,0 діоптрій;
• високу — понад +5,0 діоптрій.

Ступінь далекозорості не завжди прямо відповідає скаргам. У молодих людей акомодація може частково компенсувати навіть помірну гіперметропію. У дітей і людей старшого віку симптоми можуть бути помітнішими.

Далекозорість у дітей: норма чи відхилення?

У дітей невелика далекозорість часто є фізіологічною. Очне яблуко в ранньому віці ще росте, тому фокусування може поступово змінюватися в міру розвитку зорової системи. У багатьох дітей із віком ступінь гіперметропії зменшується.

Проте значна далекозорість або різниця між очима потребує уваги. Якщо дитині доводиться постійно напружувати акомодацію, може виникати зорове перевантаження, головний біль, труднощі з читанням, косоокість або амбліопія.

Батькам варто звернути увагу на такі ознаки:

• дитина швидко втомлюється під час читання або занять;
• часто тре очі;
• скаржиться на головний біль після зорового навантаження;
• підносить книжку дуже близько або, навпаки, відсуває її далі;
• жмуриться під час розглядання предметів;
• одне око періодично відхиляється до носа;
• виникають труднощі з концентрацією під час навчання.

Дитячу далекозорість не варто оцінювати самостійно. Лікар враховує вік, ступінь рефракції, гостроту зору, наявність косоокості, амбліопії та скарги дитини.

Причини далекозорості

Далекозорість виникає через особливості оптичної системи ока. Найчастіше це пов’язано з тим, що очне яблуко має меншу передньо-задню довжину або рогівка й кришталик недостатньо заломлюють світло.

Основні причини та фактори, пов’язані з далекозорістю:

• вкорочене очне яблуко;
• недостатня заломлювальна сила рогівки або кришталика;
• спадкова схильність;
• вікові зміни акомодації, які можуть посилювати скарги;
• анатомічні особливості ока;
• деякі вроджені стани зорової системи;
• відсутність своєчасної корекції при значній гіперметропії в дитячому віці.

Далекозорість не виникає через те, що людина багато читає або користується гаджетами. Проте тривала робота зблизька може робити симптоми помітнішими, якщо рефракційне порушення вже є.

Симптоми далекозорості

Прояви залежать від віку, ступеня далекозорості та здатності очей компенсувати порушення. У молодому віці симптоми можуть бути слабкими, тоді як після 40 років вони часто стають вираженішими через зниження акомодації.

Можливі симптоми далекозорості:

• розмитість зору зблизька;
• швидка втома очей під час читання;
• головний біль після роботи з текстом або екраном;
• печіння, напруження або дискомфорт в очах;
• бажання відсунути текст далі від очей;
• тимчасове затуманення зору після близької роботи;
• складність із фокусуванням при переході з близької відстані на далеку;
• у дітей — можливе сходження очей до носа або розвиток амбліопії.

При високому ступені далекозорості зір може бути нечітким не лише зблизька, а й удалину. Якщо зір погіршився різко, з’явився біль, двоїння, спалахи або темна пляма перед оком, це не є типовими проявами простої далекозорості й потребує окремої діагностики.

Далекозорість і пресбіопія: у чому різниця?

Далекозорість і пресбіопія можуть проявлятися схоже: людині стає важко читати дрібний текст і працювати зблизька. Але механізм у цих станів різний.

При далекозорості проблема пов’язана з рефракцією, тобто з тим, як око заломлює світло. При пресбіопії основна причина — вікова втрата еластичності кришталика та зниження здатності до акомодації.

Людина може мати далекозорість із дитинства, а після 40 років до неї може додатися пресбіопія. У такому разі труднощі з близьким зором стають помітнішими.

Як перевірити далекозорість?

Далекозорість визначає офтальмолог або оптометрист під час перевірки зору. Самостійно встановити точний ступінь гіперметропії неможливо, оскільки потрібні об’єктивні методи вимірювання рефракції.

Діагностика може включати:

• перевірку гостроти зору;
• авторефрактометрію;
• підбір пробних лінз;
• оцінку зору зблизька та вдалину;
• перевірку бінокулярного зору;
• огляд очного дна;
• вимірювання внутрішньоочного тиску за показаннями;
• УЗД або інші додаткові дослідження при підозрі на супутні патології.

У дітей часто потрібна перевірка рефракції після закапування крапель, які тимчасово розслаблюють акомодацію. Це дозволяє точніше визначити справжній ступінь далекозорості.

Як коригують далекозорість?

Метод корекції залежить від віку, ступеня гіперметропії, скарг, способу життя, наявності косоокості, амбліопії або інших захворювань очей. Не всім пацієнтам потрібне однакове лікування.

Основні способи корекції далекозорості:

• Окуляри — найпоширеніший спосіб корекції, особливо у дітей і людей із симптомами зорового напруження.
• Контактні лінзи — можуть бути зручними для дорослих і підлітків, якщо немає протипоказань до контактної корекції.
• Лікування амбліопії — потрібне дітям, якщо одне око бачить гірше та мозок пригнічує його роботу.
• Корекція косоокості — може знадобитися, якщо далекозорість супроводжується сходженням очей до носа.
• Лазерна корекція — може розглядатися в дорослих після повної діагностики та стабільної рефракції.
• Імплантація факічних лінз або рефракційна заміна кришталика — застосовується в окремих випадках за суворими показаннями.

Гімнастика для очей не може змінити довжину очного яблука або заломлювальну силу рогівки. Вона може допомогти зменшити втому при зоровому навантаженні, але не замінює окуляри, контактні лінзи чи інші методи корекції, якщо вони потрібні.

Далекозорість у дорослих

У дорослих далекозорість може довго компенсуватися за рахунок акомодації. Але з віком можливості фокусування знижуються, тому симптоми стають помітнішими. Людина може відчувати втому очей, головний біль, розмитість при читанні або потребу в окулярах для роботи зблизька.

Після 40 років важливо відрізняти гіперметропію від пресбіопії, катаракти, глаукоми, синдрому сухого ока та інших станів, які також можуть погіршувати якість зору. Тому підбір окулярів бажано поєднувати з повним оглядом очей.

Профілактика та спостереження

Повністю запобігти далекозорості, якщо вона пов’язана з анатомічними особливостями ока, неможливо. Але можна зменшити зорове перенапруження, вчасно виявити порушення та не допустити ускладнень у дітей.

Для профілактики зорового дискомфорту важливо:

• проходити профілактичні огляди в офтальмолога;
• перевіряти зір у дітей за віком і за наявності скарг;
• використовувати окуляри або лінзи, якщо їх призначив лікар;
• забезпечити достатнє освітлення під час читання та навчання;
• робити перерви під час тривалої роботи зблизька;
• не ігнорувати головний біль і втому очей після читання;
• контролювати косоокість або амбліопію, якщо вони виявлені;
• не підбирати дитині окуляри самостійно без діагностики.

Далекозорість добре піддається оптичній корекції, якщо її правильно діагностувати. Своєчасний огляд допомагає визначити ступінь гіперметропії, підібрати відповідний спосіб корекції та знизити ризик зорового перенапруження або ускладнень у дітей.