Синдром сухого ока: причини, форми захворювання та методи лікування

Що таке синдром сухого ока?

Це патологічний стан очної оболонки, також відомий як сухий кон’юнктивіт або ССО, що виникає через порушення в кількості та якості вироблюваної слізної рідини. У здоровому стані слізна рідина безперервно оновлюється, проводячи зволоження та живлення поверхні очного яблука. Порушення цього процесу призводить до пошкодження зовнішніх тканин органу та їхнього запалення. Для здоров’я зорової системи важлива регулярність зволоження, тому що від цього залежить функціональність епітеліальних клітин кон’юнктиви та рогівки. У разі несвоєчасного лікування можливий розвиток запалень та інших ускладнень, аж до погіршення гостроти зору.

Однак природа захворювання може бути різною:

• синдром із недостатнім об’ємом водної сльози – рідини, що виділяється, не вистачає для повноцінного покриття всієї поверхні ока;
• евапораційний синдром – цей тип зустрічається частіше і характеризується швидким випаровуванням слізної плівки з поверхні через її неправильний склад.

Форми захворювання

Хвороба сухих очей відома також під назвою ксерофтальмія. Вона часто діагностується у певних груп населення. Якщо раніше медицина пояснювала чому з’являється синдром сухого ока зміною гормонального фону в жінок після настання менопаузи, то сьогодні особливо схильні до розвитку цієї патології люди, чия професійна діяльність пов’язана з тривалими навантаженнями на зір, особливо під час тривалої роботи з ґаджетами та за комп’ютером. Середньостатистичний вік захворюваності становить 40 років, коли починаються вікові зміни в організмі та знижується рівень вироблення андрогенів.

Залежно від характеру та глибини ураження тканин очного яблука розрізняють такі форми ССО:

• Епітеліальна (поверхнева) – зачіпає тільки верхній шар кон’юнктиви, спричиняючи її сухість і подразнення.
• Паренхіматозна (глибока) – ураження зачіпає також глибші шари рогівки. Тому, щоб зберегти цілісність органу, починається активне оновлення сполучної тканини. У результаті цей процес загрожує порушенням прозорості рогівки.

За клінічними проявами ксерофтальмія може диференціюватися різними способами. Сухий кератокон’юнктивіт позначає запальний стан рогівки та кон’юнктиви, спричинений недостатньою вологістю через знижену продуктивність сліз або їхнє надмірне випаровування. Нитчастий кератит характеризується утворенням дрібних, схожих на нитки включень на рогівці, що часто пов’язано з порушенням складу сльози. Ерозії зовнішніх очних органів, що постійно поновлюються, являють собою пошкодження, що періодично виникають, здатні викликати біль і погіршувати зір.

Синдром сухого ока: причини появи хвороби

Підстави можуть мати самостійне походження або слугувати індикатором іншої, глибшої патології організму, тобто виступати симптомом серйознішої хвороби.

Внутрішні передумови

Вони безпосередньо пов’язані з поточними станами організму. Ендокринна офтальмопатія, що виникає за аутоімунного ураження щитоподібної залози, може знижувати сльозопродукцію. Синдром Шегрена, рідкісне автоімунне захворювання, також призводить до стоншення слізної плівки. Патології, такі як захворювання нирок, злоякісна лімфома або гормональні зміни на кшталт менопаузи, вагітності та лактації, впливають на стан очного яблука. Також це один із проявів розвитку цукрового діабету.

Патології органів зору, такі як хронічний кон’юнктивіт або дисфункція слізних залоз, також роблять свій внесок у розвиток синдрому. Додатково хірургічні втручання на очах можуть дестабілізувати біохімічний баланс і пошкодити слізну плівку, стаючи непрямою причиною захворювання.

Зовнішні передумови

Постійне перебування в умовах сухого і спекотного клімату, особливо при активному використанні кондиціонування та обігрівачів, впливає негативно на очне середовище. Також до числа агресивних джерел відносять сильні пориви вітру, перебування в забрудненій атмосфері або постійний контакт з летючими хімікатами. Вони додатково послаблюють захисний шар сліз. Тривалий робочий режим біля комп’ютера або неправильне використання контактних лінз також сприяють розвитку синдрому.

Хвороба сухого ока: ознаки та симптоми

Захворювання характеризується низкою неприємних відчуттів, які можуть значно знизити якість життя. Симптоми змінюються залежно від індивідуальних особливостей організму та ступеня хвороби. Ознаки сухого ока мають такі прояви:

• почервоніння очного білка;
• відчуття опіку та колючий дискомфорт;
• втома очей за короткий час;
• відчуття, ніби в очах піщинка або чужорідне тіло;
• посилене сприйняття яскравого світла;
• рясна сльозотеча;
• втрата ясності візуального сприйняття;
• явно виражені кровоносні судини;
• скупчення слизового секрету в куточках очей.

Чим небезпечний синдром сухого ока? Якщо цей стан перейшов у патологію, то крім лікування, призначеного лікарем, важливо створювати сприятливі умови для підтримки слизової. Наприклад, поліпшене зволоження приміщення і періодичні перерви при тривалій концентрації погляду зменшать прояви. За певних погодних умов, таких як холодні, дощові та туманні дні або за високої вологості, симптоми сухого ока знижують інтенсивність.

При глибоких стадіях хвороби прояви більш виражені та тягнуть за собою зміну структури очних тканин. Може з’явитися розсіяна, дрібноточкова втрата рогівкового епітелію або кон’юнктивального епітелію. У важких випадках відбувається рубцювання, неоваскуляризація та інші патологічні зміни очних тканин.

Діагностика сухого кератокон’юнктивіту

Важливо розуміти, як визначити синдром сухого ока, щоб призначити правильне і своєчасне лікування. Для цього потрібно звернутися до офтальмолога, який проведе комплексне обстеження. Воно складається з отримання анамнестичних даних, а також низки спеціалізованих тестів. Спеціаліст спочатку ретельно вивчає всі симптоми, описані пацієнтом, а також проводить зовнішній огляд, звертаючи увагу на частоту кліпання і зовнішній вигляд очного яблука. Якщо первинний огляд вказує на можливі проблеми, діагностика синдрому сухого ока здійснюється із застосуванням таких методів:

• Біомікроскопічне дослідження – для аналізу стану елементів ока, повік, а також слізної плівки та рівня слізної рідини.
• Тестування за методом Ширмера, проба Норма і визначення осмолярності сліз – дослідження, спрямовані на вимір і оцінку якості та кількості сльози.
• Флюоресцеїновий тест – для виявлення порушень на поверхні ока.
• Цитологічне дослідження кон’юнктиви – аналіз клітин для виявлення можливих аномалій.

На основі результатів таких тестів визначається ступінь захворювання тканин ока, яка може бути класифікована як легка, середня або важка. Виходячи з отриманої інформації, формується індивідуальний план діагностики та лікування. Якщо в цьому випадку є місце розвитку внутрішніх передумов, людина може отримати направлення на проходження консультації у вузьких спеціалістів, таких як імунолог або ендокринолог, для більш детального аналізу і корекції лікувального курсу.

Як лікувати синдром сухого ока?

Терапія передбачає комплексний процес, який безпосередньо залежить від причин його виникнення. Багато пацієнтів задаються питанням, скільки лікується синдром сухого ока. Однак тривалість терапії визначається індивідуально лікарем залежно від обраного курсу лікування.

Ключовими аспектами терапії ССГ є: скорочення тривалого часу, проведеного за активностями, що вимагають зорової уваги, корекція раціону харчування, використання синтетичних медичних препаратів, що імітують натуральну сльозу за складом, для зволоження очних тканин. Для складних стадій синдрому сухого ока лікування може потребувати хірургічного втручання. Воно спрямоване на блокування каналів відтоку сльози, щоб очне яблуко могло утримувати більше вологи на передній стінці.